Еврейского мессианизма означает незаслуженное обесценивания иудаизма, а чтение текстов "больших евреев", скажем Мозеса Гэса (Moses Hess), Семена Дубнова , Франца Боркенау (Franz Borkenau) и Джорджа Стайнера (George Steiner), дает совершенно другой образ. Джордж Стайнер отчетливо называет марксизм еврейской верой, а Франц Боркенау признает, что ужасные мифы национал-социалистов содержат зерно реальности, которое улавливает несравненно более глубокий аспект, чем поверхностная полемика Арнольда Тойнби (Arnold Toynbee), на которую он откликнулся.
Відтак інтерпретація, яка породжує стільки неприємного здивування, – оскільки не розуміє цих екстрем чи підстав, між якими можна розташувати ХХ століття, як двох рівноцінних утворень (які наприкінці епохи однаково зазнали поразки чи розпалися), але уміщає їх у взаємних стосунках оригіналу та імітуючого деривативу, що становить парадигму історико-генетичної теорії тоталітаризму – схоже, прагне до чогось цілком протилежного, аніж це робить закид, що міститься в поспішному обуренні: не до легковаження націонал-соціалістичного радикального фашизму і релятивізації Освєнцима, але до уславлення глобалізації, яка у ХХ столітті перемогла своїх найзапекліших ворогів і заблудлих друзів, і призвела до початку позбавленої історичного характеру епохи світової цивілізації. Схема розвитку виявилася, отож, більш адекватною, аніж схема боротьби, а споглядаючи в минуле, заглиблюючись у деталі, наука про історію здобула б переконливу інтерпретацію, в рамках якої парадигма історично-генетичної теорії тоталітаризму була б однією з багатьох.

Дата: 24 июня 2011