Проходила примерно по Днепру, захватывая, впрочем, и часть земель к западу от него; восточный же - по реке Эмба к юго-западу от Аральского моря. Южная граница каганата совпадал с Кавказским хребтом, а северный - проходил по Оке, чуть южнее современной Москвы. Каспийское море называлось тогда Хазарский, а Волго-Донской волок - "Хазарский путем". Хроники выделяют пять наиболее важных хазарских городов: столицу каганата Итиль на Волге , чуть выше нынешней Астрахани, коммерческий центр империи - Хазаран , Нью-Йорк тогдашней Юго-Восточной Европы, крепость Саркел на Дону, Беленджер в северных предгорьях Кавказа и бывшую столицу каганата Семендер , недалеко от нынешней Махачкалы.
Хазарський каганат був, найвірогідніше, наступником Західнотюркського каганату , який, у свою чергу, виник на руїнах Тюркського каганату , величезної держави кочівників, що об'єднувала під своєю владою степові території Східної Європи і західної Азії. Саме хазарський каганат зупинив просування арабів на північ у VII-VIII століттях і, таким чином, запобіг ісламізації Східної Європи – подія, яка здатна була змінити весь перебіг європейської історії. Що ж до самих хазарів, то арабський географ аль Істахрі пише, що вони були чорноволосими, і з-поміж них виокремлювалися два характерні типи: так звані чорні й білі хазари; останні, згідно з Істахрі, відзначалися вражаючою красою. І хоча, як уже згадувалось, анонімний константинопольський респондент ібн Шапрута стверджував, що хазари належали до зниклих колін Ізраїлевих, насправді це не так.

Дата: 11 июля 2011