Хазар, как говорится, тонет во мгле. З одного боку, повне зникнення величезної держави внаслідок єдиного напіврозбійницького набігу уявляється вкрай неправдоподібною. Ба більше, ібн Хаукаль, на чиєму свідченні, в основному, і ґрунтуються твердження про повне знищення Хазарії, повідомляє також і про одночасне знищення Святославом міста Булгар, столиці поволзьких болгар, яке, насправді, незабаром відродилось і проіснувало аж до монгольського нашестя. Та, з іншого боку, вірогідної інформації про подібне відродження Хазарії не існує, хоча і є напівапокрифічні відомості про те, що внутрішня Хазарія перетворилася на провінцію Хорезма. Тим не менш, відомо, що, хазари продовжували опір. Яків Мніх повідомляє про похід проти хазарів князя Володимира Святославича, сина Святослава, здійснений 985 року; візантійський письменник Кедрин – про відправку 1061 року візантійського флоту у бунтівний Херсон, у ту частину Хазарського каганату, що дісталася Візантії. В наступні роки хазарські солдати воювали у дружинах головного супротивника Київської Русі, Тмутараканського князя Мстислава. У 1078 році хазари, мабуть, знову намагалися досягти якщо й не незалежності, то, принаймні, автономії; та вкрай невдало, і літопис повідомляє, що 1083 року тмутараканські хазари були вирізані. З того часу хазари все рідше згадуються мандрівниками; втім, відомо, що італійці називали Крим Хазарією аж до XVI ст. Та, хоч як це дивно, ім'я збереглося довше, ніж народ: до XIII століття хазари майже повністю зникають з карти причорноморських і прикаспійських земель.

Дата: 11 июля 2011